До 100 – річчя від дня народження Василя Сухомлинського
Пам'ятайте; що радість успіху - це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтеся про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпувалась. Якщо її немає, не допоможуть ніякі педагогічні хитрощі».
В. Сухомлинський
28 вересня – 100-річчя від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970 рр.) українського педагога, письменника. Сухомлинський став автором більше 30 книг, 50 монографій, понад 1500 казок для дітей і близько 500 статей, які були присвячені вихованню, а також навчанню підлітків. Своїм основним досягненням педагог вважав книгу «Серце віддаю дітям», за яку був посмертно нагороджений Держпремією УРСР в 1974 році.
І в своїх творах, і на практиці він продемонстрував величезні можливості школи в запровадженні суспільно корисної праці учнів, визначив розгорнуту систему конкретних видів такої праці вихованців різного віку в умовах села. Водночас педагог наголошував на тому, що основним обов'язком кожного учня є навчання. Без ґрунтовних знань і розвиненого мислення, без справжньої освіченості нема й не може бути за сучасних умов і успішної продуктивної праці.
Так, у книзі «Серце віддаю дітям» він пише: «Життєдайним повітрям для слабенького вогника прагнення до знань є тільки успіх дитини в навчанні, тільки горде усвідомлення і переживання тієї думки, що я роблю крок уперед, піднімаюсь крутою стежиною пізнання».
Віра в дитину була основним педагогічним переконанням В.Сухомлинського. «Справжнім вихователем, - стверджував він, - може бути тільки той, хто вірить у дитину, не відлякує її своєю підозрілістю, сумнівами в її добрих намірах».
У статті «Без довір'я немає виховання» В.Сухомлинський пише: «Найпотворніше, найзловісніше в нашій педагогічній справі - не вірити в людину. Там, де немає віри в людину, в добре начало в ній, будь-яка педагогічна система розсипається на порох».
Його турбота про успіхи у навчанні починалася з турботи про те, як харчується і спить дитина, яке її самопочуття, як вона розважається, скільки годин протягом дня буває на свіжому повітрі, як у малюнку передає свої думки, творить образи, які почуття пробуджують в її душі музика природи та музичні твори, яка у неї улюблена праця, чи чутлива до радощів і негараздів людей.
В одній із ста порад учителеві їх автор підкреслює: «Якщо ви хочете, щоб дитині хотілося добре вчитися, і цим вона прагнула приносити радість матері й батькові, бережіть, плекайте, розвивайте в неї почуття гордості трудівника. Це означає, що дитина має бачити, переживати свої успіхи в навчанні. Не допускайте, щоб дитина переживала безвихідну гіркоту відставання, якусь свою неповноцінність. Оптимізм, віра дитини в свої сили - це та міцна нитка, яка пов'язує школу і сім'ю».
На думку Василя Олександровича, життєвий шлях від дитинства до отроцтва має бути шляхом радості. Якщо нормальна дитина в жодному з предметів не досягла успіхів, якщо в неї немає улюбленого предмета, значить школа несправжня.
В. Сухомлинський писав: «Педагогові потрібно мати величезний талант людинолюбства та безмежної любові до своєї праці й, насамперед, до дітей, щоб упродовж тривалого часу зберегти бадьорість духу, якість розуму, свіжість вражень, сприйнятливість почуттів».
Бібліотека коледжу