Пам'яті жертв Голодомору…
Літа 7441-го від створення світу, літа 1933-го від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані маровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих і дітей, і ще ненароджених – у лоні матерів.
Хоч якою очевидною була умисність голоду 1932-1933р.р., правду про нього більшовики ретельно приховували. За часів, коли України входила до складу СРСР, не можна було почути навіть слова про найбільших з несправедливостей, заподіяних нашому народі за всю історію.
Застрашені українці, яким пощастило пережити голод, мовчали про нього, щоб вберегти себе і свої сім'ї. Та забути жахи голодомору люди не могли. Спогади сотень очевидців оприлюднені тільки зараз, коли Україна здобула незалежність. Пам'ятником безневинно загиблих стала народна книга-меморіал «33-й.. голод». Де неї увійшли тисяча свідчень жертв цієї трагедії.
Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як голодомор 1932-1933р.р. Жахливі і вражаючі статистики цих років. За один рік загинула п'ята частина сільського населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від 7 до 10 мільйонів життів українців. В Україні щохвилини вмирало голодною смертю 17 людей, за годину – 1000, за добу 24 000 і це далеко не остаточна цифра.
Мільйони людей, які загинули 1933 році голодною смертю, не могли безслідно розчинитися в просторі і часі. Про них пам'ятають ті, хто вижив, - їх діти та онуки. Тяжко повертає собі народ України духовне здоров'я. Жадане і драматичне його очищення, радісне і гірке і його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницького голодомору. Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.
Голодомору сльози і могили…
І перед ними ми в боргу завжди
За тих, що крихти хліба недоїли
І недопили чистої води…
Олійник М.Д.викладач історії коледжу