Наші традиції
Традиції та обряди свята Водохреща
Водохреще – третє велике свято, що завершує Різдвяний цикл, припадає на 19 січня. Водохреще також називають «Йордань», бо цього дня Іоан Предтеча хрестив Ісуса в річці Йордан в Палестині, та «Богоявлення», бо за біблійною легендою після хрещення Ісуса на нього з небес зійшов Дух Святий у вигляді голуба і долинув згори голос Бога-Отця: «Це – Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління». (Мф. 3.16-17).
Сам звичай святкувати Хрещення Господнє з'явився приблизно у II столітті. Про нього побіжно згадує богослов Климент Олександрійський. Пізніше, у IV столітті, Афанасій Великий скаже про свято вже більш конкретно: «Хто не прийме водного обмивання в день Хрещення Господнього, той буде відлучений від святих тайн на 40 днів». Тих, хто не тільки уникає води, але і взагалі відмовляється згадувати Хрещення, Афанасій називає єретиками, які заперечують Церкву. Слово "крещаю", "хрещу" в перекладі з грецької означає "занурюю у воду".
Вечір напередодні, 18 січня, українці називали другим Свят - Вечором або «голодною кутею». В цей день всі постяться, нічого не їдять аж до водосвяття, яке відбувається у другій половині дня біля церкви.На відміну від 6 січня, не обов'язково було готувати усі 12 пісних страв. На вечерю подають смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. А ось 19 січня вже влаштовується пишний стіл з різними смаколиками.
В минулому Водохреще завжди відбувалося на замерзлих річках, ставках, озерах. Вночі, напередодні свята, чоловіча громада готувала «Йордань» − випилювали з льоду великий хрест, престол та іконостас. Хрест ставили вертикально і при сильному морозі він відразу ж примерзав до льоду. Обливали його червоним буряковим квасом.Перед льодяним «вівтарем» ставили арку з соснових та ялинових гілок, прикрашали її пучками червоної калини та сухими квітами, це були – «царські врата». Вранці, після літургії в церкві, всі віруючі разом зі священиком йшли хресним ходом – на «Йордань». Звідусіль сходилися святково вдягнені люди. Вони несли з собою різний посуд для води: банки, збанки, гарбузи, які ясніли калиною та барвінком.В багатьох місцевостях це супроводжувалося стріляниною з рушниць й запуском голубів, що мали символізувати «духа Божого».Прибулий на річку люд розміщувався барвистим колом довкола хреста, чекаючи урочистого обрядодійства – освячення води, яке здійснює священик.
Ця вода символізує святу йорданську воду і має надприродні властивості. В народі здавна нею користувалися, як цілющою, при різних хворобах та такою, що оберігає оселю й людей від злих сил.Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.
На водоймах роблять ополонки для купання. Такі ополонки називають йордані – за назвою річки, де прийняв хрещення Христос. Дівчата наливали воду у миску, кидали туди намисто або кетяг калини і вмивались – щоб бути вродливими. Воду давали й худобі, щоб хвороб не боялась. Існували й забобони. Кажуть, що в момент, коли священик занурює хрест у воду, всі чорти вистрибують з річки і залишаються на землі до того часу, аж поки хтось не прийде на річку прати білизну. Тож жінки намагались не робити цього хоча б тиждень, щоб чорти добряче померзли.
Відомі й народні прикмети, пов'язані з цим святом. Якщо під час освячення води йде сніг – добре роїтимуться бджоли та колоситимуться хліба. Якщо день ясний, сонячний, то хліби будуть чисті, а якщо похмурий – у колосках буде багато сажки. Йде лапатий сніг – на врожай. Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи та ягоди.Ну й головний, незмінний прогноз – найміцнішими вважаються водохрещенські морози.
Мороз лютує за вікном,
Тріщать дрова у пічці,
Освятилася вода,
В озері та в річці!
Йордан вийшов з берегів,
Богові вклонився,
Радісно затанцював,
Бо Христос Хрестився!
Тракало О. Л., викладач суспільних дисциплін
Зі Святим Водохрещам вас, дорогі колеги, студенти, працівники коледжу!
Добра, миру, здоров'я та радості у ваших домівках!
